Відбулася перша наукова експедиція мрійників: завдяки нашій вчительці історії Марії Гуреш ми потрапили на археологічні розкопки Батурина.
Це було справжнє занурення — цілих шість днів ми прокидались о сьомій ранку, щоб вже о восьмій вийти на розкоп, до якого більше чотирьох кілометрів. О дев’ятій ми вже на місці.
На фото місце розкопу в перший день:
В перший день знімали шар ґрунту. На місці розкопу, в 300 метрах від палацу Мазепи, у 17-18 ст. був будинок. Очікували знахідки цього періоду. Несподівано знайшли ще і яму періоду давніх слов’ян. В наступні дні спостерігали, як змінюються уявлення про будинок під впливом викопаних знахідок.
На фото те ж саме місце розкопу на п’ятий день:
Керівник нашого розкопу, Олександр Терещенко, терпляче відповідав на всі непрофесійні та дитячі питання. Ми дізналися про те, що таке “материк”, що лопати бувають різні, що роблять зі знахідками, і що для археолога часто важливіше знати в якій точці був знайдений цвях, ніж цвях сам по собі.
Поступово змінювалися уявлення про сутність роботи археолога. Ми робили все, що можна було доручити непрофесіоналам та навчилися пересувати гори, відкидаючи відвали землі).
На фото шкіряний виріб, якому близько 300 років:
На фото свищик, якому 270 років:
А на цьому фото ми за 15 хвилин до моменту, коли на нас впаде злива з градом 1,5-2 см в діаметрі:
Мені, дорослій людині, відкрилося багато нового, що вже казати про дітей. Коли на четвертий день діти потрапили в археологічний музей, то одразу почулося: “о, я такий самий цвях знайшов!”, “а я таку штуку бачила на розкопках!”, “це ж шматок горщика, я такий знайшов!” Діти захоплено вивчали колекцію музею, у мене не було потреби робити щось, щоб їх зацікавити.
Також потрапили в палац Розумовського: тут приємно вразила екскурсовод, яка власноруч вивчає архіви, щоб було що розповісти екскурсантам. Звичайно, таку людину дуже цікаво слухати. Екскурсія по Батурину була б неповною без парка Кочубея та цитаделі: ми побували і там.
Наметовий табір археологів розташований на березі Сейму. І ми не могли пропустити можливості купатися досхочу, пекти смаколики на вогнищі, готувати торт з приводу дня народження у вигляді… розкопу, грати в ігри, роздивлятися зоряне небо, слухати пісні під гітару та співати.
Дуже хочеться повернутися наступного року…
P.S. Коли я читала повість “Франческа” Доржа Бату, мене вразила відкритість NASA до школярів: американські школярі запускають ракети в космос для проведення наукових досліджень. Їх щиро приймають в NASA, відповідають на всі запитання, навчають робити обчислення для запуску ракети. І врешті решт діти роблять справжній запуск.
І я дуже вдячна керівництву Батуринської археологічної експедиції за відкритість до дітей, за сміливість, врешті решт, за серйозне відношення до дитячої допитливості. І за можливість по-справжньому торкнутися археології.
P.P.S. Якщо ти, шановний читачу, займаєшся наукою та згоден, що науковцям варто возитися зі школярами, то мрійники відкриті до пропозицій долучитися до наукових експедицій: info@shm.kiev.ua.