Відгуки батьків ТА УЧНІВ

У 2018 році ми шукали альтернативу загальноосвітнім школам для доньки, щоб піти до першого класу, і познайомилися з проєктом Школа мрійників. Ми з чоловіком шукали саме альтернативну освіту, тому що донька на той час була дуже чутлива до чужих людей (і дорослих, і дітей), до обстановки, їжі та всього іншого. Потрібно було починати вчитися та соціалізуватися, а як — це було великим питанням.
В Школі мрійників у доньки з’явилося спілкування із ровесниками і те, що їх було небагато (не більше 10 людей в класі), це лише допомагало. Дітей не оцінювали за “бруд у зошиті”, і навіть зошитів у них спочатку не було! Донька “дзеркалила” букви та цифри до четвертого класу і це не вважалося помилкою. У них не було “лінійок” на початку року, дзвінків на урок і авторитарних вчителів, яких потрібно було боятися і “добре вчитися”. Із вчителями вони дружили. 

Цифри донька опанувала швидко, тому що на самому початку Ірина познайомила дітей з математикою, як живою та природною наукою, на простих та цікавих дослідах. Діти не були перевантажені шкільною програмою: кожен день гуляли на вулиці, влаштовували ярмарки, ходили в невеликі походи.
Зараз, після п’яти років навчання в Школі мрійників, донька ходить до школи в чужій країні, де є оцінки, вимоги до ведення зошитів, завдання у дошки, самостійні та конторольні. Потрібно приймати правила, з якими вона не завжди згодна, але і залишатися із власною думкою. Вона в буквальному сенсі “дозріла” і тепер, в період війни, переїздів та складнощів у неї зберіглася зацікавленість у навчанні. Тепер навчання для неї — це гра, де є ровесники, різні вчителі, не завжди комфортні умови, вимоги і багато іншого. Але саме тому, що в початкових класах вона познайомилася зі школою без вимог, жорстких умов, без гонитви за знаннями, вона зараз навчається із задоволенням та сама прикладає зусилля до того, щоб перейти у цій “грі” на більш складний рівень. І це дуже полегшує наше життя зараз.