Шкільні традиції

Мрійники не лише змінюють світ, але й творять свої традиції!

От є у нас, приміром, традиція ярмаркування.

Двічі на рік буває таке задоволення: перед зимовими канікулами і перед літніми. Відбувається це все в школі і має усі ознаки свята). Діти готують щось на продаж – на власний розсуд. І отримують реальний досвід, наскільки економічно вигідним може бути такий «бізнес». Покупцями є батьки, вчителі, гості та самі діти. Насправді шкільний ярмарок чарівно поєднує підприємницько-комерційну складову і невимушену дружню атмосферу гри та неформального спілкування. Тут можна не лише подати на продаж свої вироби чи послуги, але і представити свої таланти: заспівати, заграти на музичному інструменті. Серед найбільш ходових товарів – усілякі смаколики і напої. Є вже традиційні «виробники» зі своїми «коронними» товарами: солодка ковбаска чи фірмовий лимонад.

 Хтось продає розсаду своїх домашніх рослин, хтось – магніти з полімерної глини, хтось свої малюнки або й літературні твори (так, був у нас приклад самвидаву), саморобні горщики для квітів, браслети з паракорду… Можна зустріти такі пропозиції, як віртуальна подорож музеями світу чи вулицями відомих міст, масаж рук, гра в майнкрафт, розпис печива цукровою глазур’ю або рук хною. Можна потрапити на цілі концерти із пісням та музичними інструментами або авторські читання гуморесок. Головне – що усе це – максимально самостійна творчість у теплій, домашній атмосфері, коли кожен результат важливий.

А ще є традиція розмальовування парт.

Дорослі, певно, пам’ятають, як у школі забороняли малювати на партах. Мрійникам вирішили це офіційно дозволити. Щороку, на початку вересня, молодші мрійники влаштовують розмальовування своїх індивідуальних парт. Кожен зображає те, що його надихатиме щоразу, як сідатиме до роботи. Дивно, але поверх малюнків не з’являються нові графіті. Чудасія! 

Розмальовані парти "мрійників""

Існує також супер-секретна-і-складна система перестановки парт у класі.

Мрійники люблять рух. Життя – це рух, знають вони. Тому на початку кожного тижня вони кидають жереб, на якому місці в класі до кінця цього тижня стоятиме парта кожного. Все. Нікому не розповідайте.

Маємо також звичай збирання і здачі вторсировини.

Мрійники, які плекають екологічну свідомість, тягнуть до школи макулатуру, сплющені пластикові пляшки та пластикові ж кришечки. Дбайливо захаращують тим усім спеціально виділений кут і, коли рівень захаращення сягає свого апогею, урочисто несуть у пункт прийому вторсировини, що саме зручно розташувався поблизу. А чесно отримані за свою роботу гроші вони по-хазяйськи збирають. На піцу! Яку сподіваються купити в кінці року. Ну, мрійники – люди не дріб’язкові, тому, якщо не вистачить – докладуть уже, скільки там того життя. Головне, що процес захопливий і не позбавлений здорового азарту :-).

"Мрійники" здають макулатуру