Вчителі школи мрійників
“Мені важливо допомогти дітям отримувати задоволення від розв’язання складних задач. У дітях ціную наполегливість. Бажання шукати нову ідею, якщо наявна не допомагає вирішити математичну або конструкторську задачу. Мене дуже тішить, коли дитині вдається зробити крок, що перевершує її сьогоднішні можливості.
Хочу донести до дітей, що складних речей не варто боятися, бо вони складаються з простих елементів”.
“Хочу сприяти розвитку у дітей емпатії, інтегрованості почуттів, критичного мислення, а також поваги до себе й оточення. Дітям важливо вчитися поважати та оберігати кордони – просторові, часові, емоційні, свої та інших. Відчуття, що я є важливою частиною щоденного життя школи, підтримкою і опорою для багатьох дітей – дуже цінне для мене”.
“Допомагаю кожній людині відчути її цінність, важливість у школі, знайти своє місце серед інших. Вважаю, що моїм завданням є створення і підтримка атмосфери, в якій усі в школі можуть почувати себе у безпеці. Важливо, щоби діти з повагою ставилися до всіх учасників школи: до вчителів, до однокласників, до дітей з інших класів, до гостей школи, до сторонніх людей, які зустрічаються на прогулянках. Працюю над тим, щоби діти вміли екологічно проявляти свої емоції“.
“Кожен учень потребує індивідуального підходу. Хтось краще сприймає інформацію на слух, хтось візуально. Одному потрібно часто відпочивати між періодами активної розумової роботи, другому потрібно рухатись, сприймаючи таким способом нову інформацію. Кожного заняття ми знайомимось з англійською культурою та краще пізнаємо стиль життя британців й американців. Створюємо власні проєкти з паперу та картону. Готуємо святкові страви. Переглядаємо та обговорюємо фільми англійською”.
“Моя головна мета в роботі з дітьми — дати їм можливість самовираження через творчу роботу. Ціную бажання дітей вчитися, хоча це не завжди явно. Хочу показати дітям, що в тому, що вони створюють своїми руками, головне не результат (рівно, красиво і т.д.), а сам процес. Створюю атмосферу, в якій діти розслабляються і не бояться висловити себе через творчість”.
“Я ціную в учнях охоту пробувати нове і не боятися помилятися, гратися і погоджуватися багато працювати. Дуже люблю занурюватися з дітьми в попередні їхні уроки й обговорювати, що вони дізналися; грати багато люблю – все описувати і пояснювати нові слова через відомі; вигадувати історії по картинах і читати книжки, скоромовки і приказки смакувати”.
“В роботі з дітьми прагну навчити їх любити музику, слухати та розбиратися в ній; розвинути слух, пам’ять. Хочу донести, що музика цікава та різноманітна. Вчу відрізняти якісну музику від неякісної, “одноразової”. Навчаємось ритмічним іграм. Малюємо під музику, яку складно сидіти і слухати. Співаємо та граємо на музичних інструментах”.
“Історія – це не бездумне завчення дат. Це аналіз, розуміння ситуації. Кожне рішення в той чи інший момент повпливало на весь майбутній ряд подій. Як учителька історії роблю все можливе, аби діти навчились адекватно аналізувати ту чи іншу ситуацію, навчились правильно визначати причини і наслідки. Вміння об’єктивного мислення, таке потрібне для розумного громадянина країни, починається саме в цьому”.
“На уроках багато уваги приділяємо найбільш значущим правилам мови, які мають практичне застосування у мовленні; тренуємось у написанні власних творів; вчимося грамотно і вміло формулювати свої думки, як у дискусії, так і на письмі. Граємо в розвивальні ігри пов’язані з мовою. Влаштовуємо дискусії, обговорення прочитаних книг, а також власних творів”.
“Для мене важливо, щоб діти навчилися сприймати мистецькі твори (зрозуміли певний алгоритм як це робити самостійно), навчилися бачити зв’язки між подіями, явищами, які мають протяжність в часі. Оце специфічне відчуття, що все з усім пов’язано якраз і дає вивчення культури. В роботі використовую стратегії візуального мислення, пізнання ідей та пошуків художників через власну творчість та застосування їхніх методів на практиці”.
“Біологія – це про нас і про форми життя, на перший погляд, несхожі на нас, про загадковий мікроскопічний світ і фантастичне біорізноманіття, і про те, що все взаємодіє між собою – не лише у теорії, а й у холодильнику на скибці хліба. У роботі з дітьми мене надихає те, що їх зацікавленість у будь-чому не обмежується практичними задачами – це викликає відчуття дуже природної творчості”.