Екологічне вираження емоцій: як цього навчають у “Школі мрійників”

shkola-mriynykiv-snigovyk
Ми приймаємо все, що відчуває дитина. Всі її переживання важливі. Ми не знецінюємо жодної емоції. Ми допомагаємо їй зрозуміти, що вона відчуває (сумує, чи злиться, чи, можливо, боїться чогось). Ми підтримуємо дитину вийти на першоджерело її переживань. Бо часто за “Оля мене ображає” сховалося “мені сумно, бо зранку дорогою до школи я посварилася з мамою”.
 
Ми намагаємося зрозуміти справжні мотиви деструктивної поведінки, паралельно нагадуючи дитині про кордони прийнятної поведінки (такі межі прописані в наших Шкільних правилах).
 
Ми заздалегідь, “на березі”, домовляємося про кордони, правила, проговорюємо, чому це важливо, їх дотримуватися. Діти самі беруть участь в їх створенні, написанні, тому правила сприймаються ними не як чужі або насаджені зверху.
 
Ми прагнемо навчити дітей екологічно висловлювати свої емоції. Ми віримо, що не буває неважливих чи несправжніх переживань. Ми підтримуємо дитину в її переживаннях, не знецінюючи і не заперечуючи їх. Якщо  обраний дитиною спосіб виявлення емоції є неприйнятним (наприклад, кидає речі або голосно кричить, коли злиться), пропонуємо альтернативні способи висловити свої почуття. До прикладу в гострій стадії можемо запропонувати намалювати злість, порвати папір, побитися м’якою палкою, посидіти в кріслі-мішку, чи в хатці з карематів, захованим від усіх, у тиші й спокої, проговорити все, що хвилює – кожній індивідуальності підійде свій спосіб, що залежатиме від ситуації.
 
Ми шукаємо в кожній конкретній ситуації доречний підхід, у такий спосіб реалізуючи наше головне шкільне правило: “Ми поважаємо й цінуємо інших”. Подекуди інші навчальні методи можуть сприяти опосередкованому скиданню “емоційних запасів”. Наприклад, завдання  створити анонімний колаж дехто з учнів використав для “зливання” накопиченого негативу, невисловленої, непрожитої агресії. Ми ставимося до цього з розумінням, підтримуємо дитину в усіх її проявах. Ми це розуміємо так, що те, що опинилося назовні дитини, більше не знаходиться в ній всередині, значить від цього “вантажу” вона тепер позбулася.

У даній публікації наведена позиція дорослих, які перебувають поруч із дітьми у “Школі мрійників”. Не варто розцінювати описані дії як професійний супровід психологів. Це радше “кризовий менеджмент”, без якого неможливе мирне життя у дитячому колективі.